Звіт про управління – це відносно нова для українського бізнесу конструкція. Ми підготували для вас коротку пам’ятку, в якій розповідаємо, що це таке, кому та як його готувати й куди подавати
1. Передумови
Одним із результатів внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» стало впровадження для українських підприємств нової категорії звітності – звіту про управління.
Введення такої форми звітності в законодавство України є результатом імплементації положень Директив ЄС про річну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність та пов’язану звітність певних типів підприємств й про розкриття нефінансової та іншої інформації окремими великими підприємствами та групами.
2. Що таке звіт про управління?
Звіт про управління – це документ, що містить фінансову та нефінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкриває основні ризики і невизначеності його діяльності
Аналіз діяльності, стану та розвитку підприємства проводиться, ураховуючи розмір та вид діяльності підприємства, і включає як основні фінансові, так і нефінансові (якщо необхідно) показники діяльності щодо певного виду діяльності, у тому числі інформацію екологічного та соціального характеру, з посиланням на відповідні показники річної фінансової звітності та пояснення щодо сум за відповідними показниками (якщо доречно).
3. Хто повинен готувати звіт?
Середні підприємства та підприємства, що становлять суспільний інтерес (емітенти цінних паперів, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи, а також усі великі підприємства).
Середні підприємства, при цьому, можуть не відображати у звіті про управління нефінансову інформацію. А мікропідприємства та малі підприємства від подання звіту про управління – звільняються.
4. Порядок та строки подачі звіту
Звіт про управління подається разом з річною фінансовою звітністю. Враховуючи загальні строки подання річної фінансової звітності, підприємства, що становлять суспільний інтерес, та середні підприємства зобов’язані подати звіт про управління до 28 лютого наступного за звітним року до податкової та органів статистики. Також звіт про управління подається разом з фінансовою звітністю до інших органів в залежності від виду діяльності підприємства, наприклад, до НБУ чи НКЦПФР.
5. Інформація, що підлягає розкриттю у звіті
В першу чергу, на сьогодні відсутні офіційно затверджена форма звіту про управління та єдиний підхід щодо його змісту.
Однак, беручи до уваги положення національних нормативних актів, методичні рекомендації державних органів та існуючу міжнародну практику, цей звіт не є ще однією класичною формою фінансової звітності.
Це самостійний звіт, що виконує окремі завдання та пояснює фактори, що вплинули та будуть впливати на фінансові результати підприємства.
Зокрема, Міністерство фінансів України розробило загальні Методичні рекомендації зі складання звіту про управління, якими встановлено певний перелік інформації, що рекомендується розкривати підприємствами у власних звітах про управління.
5.1. Підприємства, що зобов’язані подавати звіт про управління, розкривають, зокрема, інформацію про:
- організаційна структура та опис діяльності підприємства;
- результати діяльності;
- ліквідність та зобов’язання;
- екологічні аспекти;
- соціальні аспекти та кадрова політика;
- ризики;
- дослідження та інновації;
- фінансові інвестиції;
- перспективи розвитку;
- корпоративне управління.
Відповідно до методичних рекомендацій ключовим завданням цього звіту є пояснення особливостей діяльності підприємства, що не можуть бути розкриті у фінансовій звітності.
Отже, звіт про управління є своєрідним бізнес-планом підприємства, який, зокрема, описує бізнес процеси майбутніх періодів, а тому додатково може вирішувати ряд важливих питань: розкривати діючу бізнес-модель підприємства та перспективи його зростання; підтверджувати прозорість діяльності перед контролюючими та регуляторними органами; бути додатковим засобом підтвердження власної фінансової стійкості та інвестиційної привабливості для потенційних інвесторів.
6. Додаткова інформація, що підлягає розкриттю фінансовими установами та емітентами цінних паперів
6.1. Фінансові установи (додатково до інформації, згаданої в пункті 5.1.) також розкривають у звіті інформацію, зокрема, про:
- мету провадження діяльності фінансової установи;
- дотримання/недотримання принципів чи кодексу корпоративного управління;
- власників істотної участі;
- склад органів фінансової установи;
- факти порушення членами органів фінансової установи внутрішніх правил;
- заходи впливу, застосовані протягом року органами державної влади до фінансової установи;
- розмір винагороди членів органів фінансової установи;
- значні фактори ризику, що впливали на діяльність фінансової установи протягом року;
- наявність системи управління ризиками та її ключові характеристики;
- результати функціонування системи внутрішнього аудиту (контролю);
- факти відчуження протягом року активів в обсязі, що перевищує встановлений у статуті фінансової установи розмір;
- результати оцінки активів у разі їх купівлі-продажу протягом року в обсязі, що перевищує встановлений у статуті фінансової установи розмір;
- операції з пов’язаними особами;
- використані рекомендації органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, щодо аудиторського висновку;
- зовнішнього аудитора наглядової ради фінансової установи, призначеного протягом року;
- діяльність зовнішнього аудитора;
- захист фінансовою установою прав та інтересів споживачів фінансових послуг;
- корпоративне управління у фінансовій установі.
6.2. Банківські фінансові установи (додатково до інформації, згаданої в пунктах 5.1 та 6.1.) також розкривають інформацію, що складається з опису:
- характеру бізнесу;
- цілей керівництва та стратегії досягнення цих цілей;
- ресурсів, ризиків та відносин з акціонерами та пов’язаними особами;
- результатів діяльності та перспектив подальшого розвитку;
- ключових показників діяльності.
6.3. Емітенти цінних паперів – фінансові установи (додатково до інформації, згаданої в пунктах 5.1 та 6.1.) також розкривають також наступну інформацію:
- інформацію про кодекс корпоративного управління;
- пояснення зі сторони емітента, від яких частин кодексу корпоративного управління такий емітент відхиляється і причини таких відхилень (якщо застосовується);
- інформацію про проведені загальні збори акціонерів (учасників);
- інформацію про наглядову раду та виконавчий орган емітента
- опис основних характеристик систем внутрішнього контролю і управління ризиками емітента;
- перелік осіб, які прямо або опосередковано є власниками значного пакета акцій емітента;
- інформацію про будь-які обмеження прав участі та голосування акціонерів (учасників) на загальних зборах емітента;
- порядок призначення та звільнення посадових осіб емітента;
- повноваження посадових осіб емітента.
6.4. Якщо емітент цінних паперів не є фінансовою установою, то розкривається лише інформація, згадана в пунктах 5.1. та 6.3.
| Варто відзначити, що Міністерство фінансів України та згадані вище державні регулятори встановили тільки мінімальний перелік напрямів та показників підприємств, які повинні розкриватись у звітах про управління та залишили право підприємствам на власний розсуд розкривати іншу інформацію, яку підприємства вважають за доцільне. |
Автори: Олена Линник, Павло Хома
