ТРАНСФЕРТНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ
Трансфертне ціноутворення – це реалізація товарів, робіт, послуг між пов’язаними особами за внутрішньогруповими цінами, які відмінні від ринкових.
Одним з наслідків встановлення неринкових цін є зменшення бази оподаткування. Тому з метою запобігання ухиленню від сплати податків держава за певних умов визнає такі операції контрольованими і оцінює їх ціну на відповідність ринковим цінам.
ЩО ТАКЕ КОНТРОЛЬОВАНІ ОПЕРАЦІЇ
Контрольовані операції – операції з нерезидентами, ціни за якими повинні відповідати ринковим умовам. Кожна операція з нерезидентом, яка відповідає одночасно всім наступним критеріям, є контрольованою:
а) За економічною сутністю операції:
- Операції з товарами (роботами, послугами);
- Операції з нематеріальними активами;
- Фінансові операції.
б) За типом операції:
- Операції з пов’язаними особами-нерезидентами;
- Купівля-продаж товарів (послуг) через комісіонерів-нерезидентів;
- Операції з нерезидентами з офшорних юрисдикцій;
- Операції з нерезидентами, які не сплачують корпоративний податок;
- Операції між нерезидентом і його постійним представництвом.
в) За вартісним критерієм (за наявністю одночасно обох умов):
- Річний дохід української компанії-платника податку на прибуток перевищує 150 млн грн.;
- Обсяг операцій з одним нерезидентом (комісіонером) перевищує 10 млн грн.
Компанія зобов’язана встановлювати відповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» з використанням методів трансфертного ціноутворення. При цьому розрахунки, що підтверджують ціну операції та обраний метод обліку, фіксуються у звітності з трансфертного ціноутворення (ТЦУ).
Звітність з ТЦУ включає в себе звіт про контрольовані операції та документацію з трансфертного ціноутворення.
Звітний період – до 1 жовтня після звітного року.
Крім того, якщо контрольована операція не відповідає діловій меті, ДПС має право не врахувати її при розрахунку фінансового результату.
